Життєвий та науковий шлях В. М. Григоровського

Після завершення університету з відзнакою у 1954 році Віталій Михайлович Григоровський розпочав роботу на кафедрі астрономії та теоретичної фізики ОДУ. Поворотним моментом у його науковій кар’єрі став 1957 рік — рік запуску першого штучного супутника Землі. В аспірантурі під керівництвом професора В. П. Цесевича він почав розробляти методи спостереження за ШСЗ.

У 1959 році з’явилися його важливі публікації щодо визначення орієнтації ШСЗ у просторі за фотометричними даними. Ці дослідження стали основою його кандидатської дисертації “Про коливання блиску довгих штучних супутників Землі”, яку він успішно захистив у 1962 році.

Працюючи в Кишинівському державному університеті, Віталій Михайлович не лише здійснював спостереження за ШСЗ, але й публікував низку важливих праць. Зокрема, у 1961 році в Доповідях АН СРСР вийшла його робота про зміни періоду обертання другого радянського ШСЗ. У 1969 році, у співпраці з Г. М. Шмелєвим, він дослідив проблему гальмування обертання супутника магнітним полем Землі.

Повернення до Одеси та розширення наукових інтересів

У 1970 році Григоровський повернувся до Одеси, де створив Відділ космічних досліджень в Астрономічній обсерваторії та розробив новаторський спецкурс “Супутникова астрономія”. У цей період його наукові інтереси розширились — він почав дослідження астероїдів. Разом із колегами розробив фотометричний метод визначення орієнтації осі обертання та форми астероїдів, що був опублікований у 1979 році в “Письмах в астрономический журнал”.

У 1976 році вчений перейшов до Одеського технологічного інституту харчової промисловості (ОТІХП) ім. М. В. Ломоносова (нині — Одеська національна академія харчових технологій), де з 1978 року очолив кафедру вищої математики, а згодом працював професором цієї ж кафедри.

Працюючи в ОТІХП, В. М. Григоровський продовжив дослідження ШСЗ, астероїдів та змінних зірок, керував аспірантами та розробляв нові методи математичного забезпечення обробки спостережень. У цей період, у 1978 році, він у співпраці з Г. М. Бурденюком опублікував монографію “Языковая интерференция и методы ее выявления”, де продемонстрував здатність застосовувати математичні методи в різних галузях науки.